я люблю свою страну.на самом деле.я недавно это поняла.более того,я горжусь ей.
взять хотя бы наш язык-красивый.мелодичный.наших поэтов-Тарас Шевченко,Сосюра,Л.Костенко
я сама пишу на украинском.
однако меня очень многое огорчает
я стала об этом думать не так давно.
я выхожу на улицу,и вижу кучи мусора на обочинах,иногда и на тротуаре.
грязь,разбитые развороченные дороги
пустые наполовину разобранные старые дома.
я вижу безразличие в глазах людей
и вместо культурной речи слышу сплошные маты и ругательства
я вижу,как люди смеются над бездомными,алкоголиками,людьми с психическими расстойствами
и вместо того чтоб предложить помощь,устраивают развлечения
я вижу,как мужчины поднимают руку на женщин
я вижу как в автобусе стоят пожилые люди
я вижу,боль,унижение,стыд,презрение,но не вижу того,что хотелось бы
и что-то мне подсказывает,что врядли будет лучше
есть много хорошего,но в последнее время я обращаю внимание на эти вещи.
нужно любить свою страну,несмотря ни на что.
Украина жила и будет жить!
Любіть Україну
Володимир Сосюра
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944